Чорнобильська трагедія – пам'ять України
Чорнобиль... від цього моторошного слова здригається земля. Тепер це слово знає весь світ.
Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.
26 квітня 1986 року – одна із найскорботніших дат в історії нашого народу, спогад про яку пронизує серце гострим болем.
Ця трагедія вважається глобальною, найжахливішою катастрофою в історії людства. Чорнобиль і досі є незагоєною раною.
Чорнобильська трагедія завдала Україні глибокої рани, з якою країна жила протягом минулих років й змушена буде жити ще впродовж тривалого часу. Економічні збитки, спричинені катастрофою на ЧАЕС, стали серйозним гальмуючим фактором економічного розвитку нашої молодої незалежної держави.
Володимир Шовкошитний-випускник технікуму, автор твору «Чорнобиль: я бачив» та самовидець Чорнобильської аварії й активний ліквідатор її наслідків, поєднує воєдино літературу пам’яті й літературу факту. Його книга «Чорнобиль: я бачив» дає відповідь на головні питання, що постали після Чорнобиля, вона показує духовний зв’язок героїв Чорнобиля, майданівців та учасників АТО. Адже всі роки після Чорнобиля автор був у епіцентрі Українського життя.
Володимир Шовкошитний. "Чорний лелека" (добірка поезій про чорнобильську катастрофу)
ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ
Пречиста і праведна Мати,
Скажи, як ти вижить зуміла,
Як син твій, за людство розп'ятий,
Покинув цей світ онімілий.
Скажи мені, мати Христова,
Де черпати сили, щоб жити.
Пошли мені віри і слова,
Щоб чару до денця допити.
Схиляюсь над ліжком дитячим —
Чоло наче полум'ям диха.
А в темряві чую неначе
В кутках ворохобиться лихо.
Вже стільки років промайнуло
З тієї квітневої ночі.
Та стукає в шибку минуле,
А вітер зловісний шепоче:
Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля,
Помоліться за душі дівочі.
Пильно дивляться діти Чорнобиля
Прямо в серце із темряви ночі.
Помоліться в божественній щирості,
Хай Господь збереже і помилує.
Він всеблагий і в гніві, і в милості:
Хай помилує!
Господи, збережи і помилуй безвинних дітей
Людських.
Як милуєш тих, що до тебе звертаються.
Прости їм, Боже, чужий неспокутаний гріх
Дорослих, які вже й повік не розкаються.
Не кляніть ні Кюрі, а ні Нобеля,
Помоліться за душі дівочі.
Пильно дивляться діти Чорнобиля
В очі.